відковувати
ВІДКОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКУВАТИ і рідко ВІДКУТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Те саме, що розковувати. Людомира одповують і ставлять перед ним [Бенедиктом] (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 125).
2. рідко. Те саме, що виковувати. З цього майже п'ятнадцятитонного злитка він мусить відкувати валок для прокатки.. стального листа (Собко, Біле полум'я, 1952, 18).
3. тільки док., також без додатка. Закінчити, перестати кувати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відковую | відковуємо |
2 особа | відковуєш | відковуєте |
3 особа | відковує | відковують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відковуватиму | відковуватимемо |
2 особа | відковуватимеш | відковуватимете |
3 особа | відковуватиме | відковуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відковував | відковували |
Жіночий рід | відковувала | |
Середній рід | відковувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відковуймо | |
2 особа | відковуй | відковуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відковуючи | |
Минулий час | відковувавши |