відмова
ВІДМОВА, и, ж. 1. Відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін. - Белял зрікся оддати нам шопу під театр. Послухав репетицію і сьогодні приніс свою одмову (Коцюб., II, 1955, 137); Роман Петрович сприйняв Ганнину відмову від подарунка без подиву (Коз., Сальвія, 1959, 161).
2. заст. Те саме, що відповідь 1. З щирою повагою до Вас і надіями, що Ви не облишите мене своєю ласкавою одмовою (Мирний, V, 1955, 406); Нема одмови на питання (Олесь, Вибр., 1958, 51).
3. техн. Про стан приладу, машини і т. ін., які перестали або не можуть працювати, діяти. Характерними і принципіально важливими видами підготовки ми [космонавти] вважаємо: Спеціальну підготовку, яка проводиться на реальному кораблі і тренажерах, які дають змогу імітувати нормальний політ і відтворювати різні відмови і аварійні ситуації (Рад. Укр., 22.VIII 1962, 2).
Без відмови, техн. - без припинення праці, дії певної машини, приладу тощо; До відмови, техн. - до можливої межі, до краю.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відмова | відмови |
Родовий | відмови | відмов |
Давальний | відмові | відмовам |
Знахідний | відмову | відмови |
Орудний | відмовою | відмовами |
Місцевий | на/у відмові | на/у відмовах |
Кличний | відмово | відмови |