віднаджувати
ВІДНАДЖУВАТИ, ую, уєш, недок.. ВІДНАДИТИ, джу, диш, док., перех. Позбавляти кого-небудь звички, бажання кудись іти, що-небудь робити. "Та що ж ви, братця, з глузду з'їхали! .. Ні двигуна, ні паровика чи молотарки собі ж ніхто не візьме, а псувати ж для чого, краще громадою користуватися будемо". І таки віднаджував від сарая (Головко, II, 1957, 286); Як занадяться кури на город, то ніяк не віднадиш (Сл. Гр.); Лайливий інспектор кого завгодно міг віднадити від своєї хати (Трубл., Шхуна.., 1940, 38).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віднаджую | віднаджуємо |
2 особа | віднаджуєш | віднаджуєте |
3 особа | віднаджує | віднаджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віднаджуватиму | віднаджуватимемо |
2 особа | віднаджуватимеш | віднаджуватимете |
3 особа | віднаджуватиме | віднаджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | віднаджував | віднаджували |
Жіночий рід | віднаджувала | |
Середній рід | віднаджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віднаджуймо | |
2 особа | віднаджуй | віднаджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | віднаджуючи | |
Минулий час | віднаджувавши |