віднаходити
ВІДНАХОДИТИ, джу, диш, недок., ВІДНАЙТИ, айду, айдеш; мин. ч. віднайшов, йшла, ло; док., перех. 1. Знаходити, виявляти раніше втрачене, сховане; відшукувати. З прокляттям на устах вони перебирали крадені речі, віднаходячи свою власність (Фр., IV, 1950, 43); І так вона [арфа] лежала довго, довго, аж поки я.. віднайшов святий забуток сей співців преславних (Л. Укр., II, 1951, 154); Я давній лист в планшеті віднайшов. Папір пожовк, рядки вже напівстерті (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 136).
2. перен. Помічати, вбачати певні риси, якості. У всьому вмів Євгеній віднайти добру сторону (Фр., VII, 1951, 240); Сучасна поезія.. ставить своєю метою дати історичну оцінку подій, віднайти основне у складному плетиві аналогій та протиріч дійсності (Літ. Укр., 8.I 1963, 3).
@ Віднайти себе - усвідомити свій нахил, покликання до чогось. - Піди між люди, моє гарне, ніжне дитя, помір твої сили й розумові здатності на других - і ти віднайдеш себе (Коб., II, 1956, 325).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віднаходжу | віднаходимо |
2 особа | віднаходиш | віднаходите |
3 особа | віднаходить | віднаходять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віднаходитиму | віднаходитимемо |
2 особа | віднаходитимеш | віднаходитимете |
3 особа | віднаходитиме | віднаходитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | віднаходив | віднаходили |
Жіночий рід | віднаходила | |
Середній рід | віднаходило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віднаходьмо | |
2 особа | віднаходь | віднаходьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | віднаходячи | |
Минулий час | віднаходивши |