відпиратися
ВІДПИРАТИСЯ 1, аюся, аєшся, недок., ВІДПЕРТИСЯ, відіпруся, відіпрешся, док. 1. розм., рідко. Те саме, що відмикатися 1. [Сестра Мархва:] Іч, як замок заржавів.. Певно років з десять буде, як відпирався (Мирний, V, 1955, 108).
2. розм. Відмагатися, відмовлятися визнати свою вину тощо, не признаватися в чомусь. - Відпирайся, мій синоньку, Що коника та не маіш (Чуб., V, 1874, 947); Владко також не думав відпиратись від вини (Фр., VI, 1951, 189); Як не відмовчувалася і не відпиралася Ганна, все ж нарешті зрозуміла, що нічого їй не допоможе (Коз., Сальвія, 1959, 66).
3. діал. Відбиватися, оборонятися. А коли й там, на Україні, на нас нападуть вони й відпертися не вистачатиме в нас сили, тоді... тоді підемо на Путивль, у Московію (Ле, Україна, 1940, 172).
ВІДПИРАТИСЯ2, ається, недок., ВІДІПРАТИСЯ, відпереться; мин. ч. відіправся, лася, лося; док. Ставати чистим унаслідок прання; // Зникати після прання (про бруд, плями тощо). У щось таке рушник уробили, що й не відіпралося (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпираюся | відпираємося |
2 особа | відпираєшся | відпираєтеся |
3 особа | відпирається | відпираються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпиратимуся | відпиратимемося |
2 особа | відпиратимешся | відпиратиметеся |
3 особа | відпиратиметься | відпиратимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відпирався | відпиралися |
Жіночий рід | відпиралася | |
Середній рід | відпиралося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпираймося | |
2 особа | відпирайся | відпирайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відпираючись | |
Минулий час | відпиравшись |