відрубний
ВІДРУБНИЙ, а, е. 1. Який перебував, міститься окремо або відокремлений від чого-небудь. Хуторець мій одрубний (Барв., Опов.., 1902, 307).
2. Уривчастий (про мову, слова). У хаті стало тихо-тихо, тільки.. чутно було скрип пера або одрубні вимови Пороха (Мирний, II, 1954, 146); Яку б можна зробити примітку Про коротке, одрубне "прощайте" (Еллан, І, 1958, 63).
ВІДРУБНИЙ, а, е. 1. Стос. до відрубу (в 2 знач.).
2. іст. Прикм. до відруб 3. Закон [від 14 червня 1910 р.] давав право на перехід усієї сільської громади і селища з подвірним землеволодінням до відрубних ділянок за згодою простої більшості сільського сходу (Іст. УРСР, І, 1953, 633).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відрубний | відрубна | відрубне | відрубні |
Родовий | відрубного | відрубної | відрубного | відрубних |
Давальний | відрубному | відрубній | відрубному | відрубним |
Знахідний | відрубний, відрубного | відрубну | відрубне | відрубні, відрубних |
Орудний | відрубним | відрубною | відрубним | відрубними |
Місцевий | на/у відрубному, відрубнім | на/у відрубній | на/у відрубному, відрубнім | на/у відрубних |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відрубний | відрубна | відрубне | відрубні |
Родовий | відрубного | відрубної | відрубного | відрубних |
Давальний | відрубному | відрубній | відрубному | відрубним |
Знахідний | відрубний, відрубного | відрубну | відрубне | відрубні, відрубних |
Орудний | відрубним | відрубною | відрубним | відрубними |
Місцевий | на/у відрубному, відрубнім | на/у відрубній | на/у відрубному, відрубнім | на/у відрубних |