відсуватися
ВІДСУВАТИСЯ, аюся, аєшся і ВІДСОВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДСУНУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Соваючись, переміщатися на певну віддаль від кого-, чого-небудь. Кого не припікає, той не відсувається (Укр.. присл.., 1955, 264); Вона [Кайдашиха] одсунулась од образа й сіла проти вікна (Н.-Лев., II, 1956, 319); Відсунулись вже стрілки з десятої години (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 100); // Відступати з попередніх позицій. - За річкою у нас чудові позиції. Та фронт піхоти відсунувся (Ле, Право.., 1957, 118).
2. Відмикатися (про замок, засув тощо). Двері відчинилися автоматично: загув маленький моторчик, і замок відсунувся (Собко, Серце, 1952, 25); // Відчинятися (про засувні двері, шухляду тощо). А вікна в хаті [Дениса] такі, що відчиняються, а не відсуваються (Гр., II, 1963, 313); Відсуваються двері теплушки (Довж., І, 1958, 39); В цю мить двері [вагона] з гуркотом відсунулись, і на порозі він бачить в розкішному котиковому манто молоду жінку (Досв., Вибр., 1959, 206); // Відслонятися (про штору, фіранку).
3. перен. Відкладатися (про справу і т. ін.).
4. перен., рідко. Ставати менш важливим, значущим. Ніч була безмилосердна. Все, що відсувалося за дня, стає перед очі, мучить (Кобр., Вибр., 1954, 39).
5. тільки недок. Пас. до відсувати й відсовувати. Одсувались комоди і звідти викидались тонкі сорочки (Коцюб., II, 1955, 89).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відсуваюся | відсуваємося |
2 особа | відсуваєшся | відсуваєтеся |
3 особа | відсувається | відсуваються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відсуватимуся | відсуватимемося |
2 особа | відсуватимешся | відсуватиметеся |
3 особа | відсуватиметься | відсуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відсувався | відсувалися |
Жіночий рід | відсувалася | |
Середній рід | відсувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відсуваймося | |
2 особа | відсувайся | відсувайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відсуваючись | |
Минулий час | відсувавшись |