відчайдушно
ВІДЧАЙДУШНО. Присл. до відчайдушний. - Браток, - гукнув [Барабаш] весело й якось одчайдушна, - дай промчу раз - розімнуся після лікарні... (Сміл., Зустрічі, 1936, 8); Цієї смерті Філька не хотів, тому так одчайдушно закричав він, намагаючись зупинити, повернути назад, врятувати хорошу .людину від загибелі (Шиян, Баланда, 1957, 111); Одчайдушно бився [Рубанюк], аж поки не впав знесилений на холодну землю (Цюпа, Назустріч.., 1958, 57).