відчахнутий
ВІДЧАХНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відчахнути. Все Верижине обличчя було в шрамах, брова розсічена, одне вухо розірване, друге й зовсім відчахнуте (Панч, III, 1956, 7); Майже десяток років одірваний [Клименко] від родини, як стебло, відчахнуте від кореня, який живив його дитинство... (Ле, В снопі.., 1960, 54); // у знач. прикм. Звисає одчахнута гілка з зеленим, не зів'ялим листям і соковитими плодами (Шиян, Баланда, 1957, 249).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відчахнутий | відчахнута | відчахнуте | відчахнуті |
Родовий | відчахнутого | відчахнутої | відчахнутого | відчахнутих |
Давальний | відчахнутому | відчахнутій | відчахнутому | відчахнутим |
Знахідний | відчахнутий, відчахнутого | відчахнуту | відчахнуте | відчахнуті, відчахнутих |
Орудний | відчахнутим | відчахнутою | відчахнутим | відчахнутими |
Місцевий | на/у відчахнутому, відчахнутім | на/у відчахнутій | на/у відчахнутому, відчахнутім | на/у відчахнутих |