відчахувати
ВІДЧАХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧАХНУТИ, ну, неш, док., перех. Відламувати, відокремлювати гілку від стовбура. До дорозі він костурякою збивав траву, молоденькі вишні скручував, одчахував гілки (Мирний, IV, 1955, 97); Нап'явсь, за гілочку смикнув.. І зараз гілку одчахнув (Котл., І, 1952, 124); Страшна гроза.. вдаром громовиці у верховіття дуба відчахнула вузлувату гілляку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 7); // тільки док. Відірвати (палець, вухо й т. ін.). Відчахнути палець; // перен., розм. Насильно відокремлювати, забирати, віднімати когось від кого-, чого-небудь. Василь мовчки відчахнув від Ядвіги Лялю, і жінка зосталася у Степановій владі (Загреб., Спека, 1961, 181); [Оксана:] Війна!.. Це вона очерствила його серце, це вона одчахнула його від мене (Мороз, П'єси, 1959, 35).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відчахую | відчахуємо |
2 особа | відчахуєш | відчахуєте |
3 особа | відчахує | відчахують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відчахуватиму | відчахуватимемо |
2 особа | відчахуватимеш | відчахуватимете |
3 особа | відчахуватиме | відчахуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відчахував | відчахували |
Жіночий рід | відчахувала | |
Середній рід | відчахувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відчахуймо | |
2 особа | відчахуй | відчахуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відчахуючи | |
Минулий час | відчахувавши |