відчинений
ВІДЧИНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відчинити 1. Двері в сіни були вже відчинені, і в темноті їх сіріла чиясь постать (Мирний, III, 1954, 220); Вікно відчинене, і пахне нічна матіола (Донч., VI, 1957, 43); // у знач. прикм. Крізь відчинену браму фортеці видно намети, курені (Корн., I, 1955, 209); // відчинено, безос. присудк. сл. Підвальне вікно одчинено. Видно в кімнаті робітничу обстановку (Вас., III, 1960, 312); На хуторі зарані відчинено хвіртку для гостей (Стельмах, II, 1962, 60).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відчинений | відчинена | відчинене | відчинені |
Родовий | відчиненого | відчиненої | відчиненого | відчинених |
Давальний | відчиненому | відчиненій | відчиненому | відчиненим |
Знахідний | відчинений, відчиненого | відчинену | відчинене | відчинені, відчинених |
Орудний | відчиненим | відчиненою | відчиненим | відчиненими |
Місцевий | на/у відчиненому, відчиненім | на/у відчиненій | на/у відчиненому, відчиненім | на/у відчинених |