відчутний
ВІДЧУТНИЙ, а, е. 1. Який сприймається органами чуття. Ледь відчутний вітерець з острова здоганяє баркаси і приносить невидиму хвилю тонких ароматів (Сміл., Крила, 1954, 132); Ці відчутні на дотик і видимі нами на сцені предмети.. потрібні і важливі (Моє життя в мист., 1955, 191).
2. Помітний, значний. Партизанський загін під командуванням Щорса мужньо бився з іноземними загарбниками, завдаючи ворогові відчутних ударів (Іст. УРСР, II, 1957, 106); Треба було поповнити [опришкам] запаси м'яса, бо полювання на дрібного звіра не давало відчутної користі (Гжицький, Опришки, 1962, 204).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відчутний | відчутна | відчутне | відчутні |
Родовий | відчутного | відчутної | відчутного | відчутних |
Давальний | відчутному | відчутній | відчутному | відчутним |
Знахідний | відчутний, відчутного | відчутну | відчутне | відчутні, відчутних |
Орудний | відчутним | відчутною | відчутним | відчутними |
Місцевий | на/у відчутному, відчутнім | на/у відчутній | на/у відчутному, відчутнім | на/у відчутних |