військово-повітряний
ВІЙСЬКОВО-ПОВІТРЯНИЙ, а, е. Признач. для ведення війни в повітрі. Військово-повітряні сили; // Належний військово-повітряним силам. Військово-повітряна база.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | військово-повітряний | військово-повітряна | військово-повітряне | військово-повітряні |
Родовий | військово-повітряного | військово-повітряної | військово-повітряного | військово-повітряних |
Давальний | військово-повітряному | військово-повітряній | військово-повітряному | військово-повітряним |
Знахідний | військово-повітряний, військово-повітряного | військово-повітряну | військово-повітряне | військово-повітряні, військово-повітряних |
Орудний | військово-повітряним | військово-повітряною | військово-повітряним | військово-повітряними |
Місцевий | на/у військово-повітряному, військово-повітрянім | на/у військово-повітряній | на/у військово-повітряному, військово-повітрянім | на/у військово-повітряних |