віншувати
ВІНШУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., рідко. Те саме, що поздоровляти; вітати. Віншують гості, подарунки виймають, розв'язавши клунки: "Твоїм добром - тобі ж чолом!" (Л. Укр., І, 1951, 280); Наперекір усім паничам співав у той день Данько, стоячи з хлоп'ятами на хорах, відспівуючи Ганнине дівоцтво, віншуючи молодих зі щастям, що вже гряде... (Гончар, Таврія.., 1957, 270).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віншую | віншуємо |
2 особа | віншуєш | віншуєте |
3 особа | віншує | віншують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віншуватиму | віншуватимемо |
2 особа | віншуватимеш | віншуватимете |
3 особа | віншуватиме | віншуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | віншував | віншували |
Жіночий рід | віншувала | |
Середній рід | віншувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віншуймо | |
2 особа | віншуй | віншуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | віншуючи | |
Минулий час | віншувавши |