віола
ВІОЛА, и, ж, 1. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, що має лад, октавою вищий від віолончелі та квінтою нижчий від скрипки; альт. Поза склом [вікна] Віола стогне під лучком... Схиливсь над нею юнак-грач І слуха струн таємний плач... (Щог., Поезії, 1958, 286); Діоней взяв лютню, а Ф'ямметта віолу, та й заходилися прехороше грати до танцю (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 48).
2. Старовинний смичковий інструмент, що мав звичайно шість струн, натягнених над грифом, і стільки ж струн того ж ладу під грифом.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віола | віоли |
Родовий | віоли | віол |
Давальний | віолі | віолам |
Знахідний | віолу | віоли |
Орудний | віолою | віолами |
Місцевий | на/у віолі | на/у віолах |
Кличний | віоло | віоли |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Віола | Віоли |
Родовий | Віоли | Віол |
Давальний | Віолі | Віолам |
Знахідний | Віолу | Віол |
Орудний | Віолою | Віолами |
Місцевий | на/у Віолі | на/у Віолах |
Кличний | Віоло | Віоли |