вітрогін
ВІТРОГІН, рідко ВІТРОГОН, гона, ч. 1. зневажл. Легковажний, нерозсудливий хлопець, чоловік; жевжик. - Ти, бачу, з вітрогонів.. Хіба у такому ділі припада хапатись? (Вовчок, VI, 1956, 289); - Чи це серйозний хлопець, чи, може, якийсь вітрогон (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 95).
2. розм., рідко. Про людину, яка швидко ходить. [Пан:] Значить, не обходив саду з тобою він? [Сліпець:] Та як? Та ж він.. [кривий], я теж не вітрогін (Фр., XIII, 1954, 378).
3. техн. Пристосування для створення сильної течії повітря. Потім він звернув увагу, що в кутку кузні лежить потужний вітрогон (Руд., Вітер.., 1958, 156).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вітрогін | вітрогони |
Родовий | вітрогона | вітрогонів |
Давальний | вітрогонові, вітрогону | вітрогонам |
Знахідний | вітрогін, вітрогона | вітрогони, вітрогонів |
Орудний | вітрогоном | вітрогонами |
Місцевий | на/у вітрогоні | на/у вітрогонах |
Кличний | вітрогоне | вітрогони |