віхолити
ВІХОЛИТИ, ить, недок., рідко. 1. Піднімаючи сніг угору, крутити ним. Різучий вітер крутив і віхолив по дорозі, жбурляв колючим снігом за шию (Збан., Єдина, 1959, 72); // безос. Мете, крутить снігом. Надворі віхолить.
2. Розвіватися, майоріти. Передав старшині вісім тисяч червінців золотом серед поля, де віхолив стяг його величності (Ле, Україна, 1940, 176).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віхолю | віхолимо |
2 особа | віхолиш | віхолите |
3 особа | віхолить | віхолять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віхолитиму | віхолитимемо |
2 особа | віхолитимеш | віхолитимете |
3 особа | віхолитиме | віхолитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | віхолив | віхолили |
Жіночий рід | віхолила | |
Середній рід | віхолило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віхолімо | |
2 особа | віхоли | віхоліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | віхолячи | |
Минулий час | віхоливши |