віщати
ВІЩАТИ, аю, аєш, недок., заст. 1. неперех., уроч. Говорити щось значне, важливе. [Печариця:] Христос.. про братолюбіє віщав (Мирний, V, 1955, 148); - Чи ти волієш на сцену - з високих котурнів віщати, Чи в героїчних рядках славити війни та кров (Зеров, Вибр., 1966, 343).
2. перех. Віщувати (в 1 знач.), провіщати. Ласкаво пахли прибережні луки, І півень десь погожий день віщав (Рильський, I, 1956, 242); Стояв могутній дуб, високий та крислатий. На прощу люд туди щоденно учащав, Бо жив там віщий Крук, на витівки багатий. Майбутнє з висоти він кожному віщав (Год., Заяча математ., 1961, 86).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віщаю | віщаємо |
2 особа | віщаєш | віщаєте |
3 особа | віщає | віщають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віщатиму | віщатимемо |
2 особа | віщатимеш | віщатимете |
3 особа | віщатиме | віщатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | віщав | віщали |
Жіночий рід | віщала | |
Середній рід | віщало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віщаймо | |
2 особа | віщай | віщайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | віщаючи | |
Минулий час | віщавши |