гаддя
ГАДДЯ, я, с. Збірн. до гад. Сидить коваль у темниці, світла божого не бачить, холодно та вогко, жаби та інше гаддя повзає по тілі (Кобр., Вибр., 1954, 179); Кам'янистий берег Сугаклею заселяли жаби, ящірки, різне гаддя (Ю. Янов., І, 1958, 509); * Образно. А вітер потужно роздимав полум'я, багряне гаддя проповзало поміж людей, рвалося вперед (Гончар, Новели, 1954, 112); - Дотепер не був я шахраєм та й відтепер не гадаю ним бути... Гаддя ви сорокате! (Вільде, Повнол. діти, 1960, 375).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гаддя | гаддя |
Родовий | гаддя | гадь |
Давальний | гаддю | гаддям |
Знахідний | гаддя | гадь |
Орудний | гаддям | гаддями |
Місцевий | на/у гадді | на/у гаддях |
Кличний | гаддя | гаддя |