гайдамака
ГАЙДАМАКА, и, род. мн. ів, ч., іст. 1. Учасник народно-визвольної боротьби XVIII ст. на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського гніту. Дід починав розповідати про ті часи, коли гайдамаки панів різали та палили (Вас., II, 1959, 358).
2. Під час іноземної інтервенції та громадянської війни 1918-1920 рр. - солдат особливих кінних частин контрреволюційної Центральної ради, а також різних контрреволюційних загонів Петлюри та Скоропадського. Метушня й тривога. Солдатам перетнули путь гайдамаки Центральної ради (Довж., Зач. Десна, 1957, 8); - Повне депо наприймав куркулів та інших мерзотників. Є й про нього відомості - колишній гайдамака (Донч., І, 1956, 490).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гайдамака | гайдамаки |
Родовий | гайдамаки | гайдамак, гайдамаків |
Давальний | гайдамаці | гайдамакам |
Знахідний | гайдамаку | гайдамак |
Орудний | гайдамакою | гайдамаками |
Місцевий | на/у гайдамаці | на/у гайдамаках |
Кличний | гайдамако | гайдамаки |
гайдамак
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гайдамак | гайдамаки |
Родовий | гайдамака | гайдамаків |
Давальний | гайдамакові, гайдамаку | гайдамакам |
Знахідний | гайдамак | гайдамаки |
Орудний | гайдамаком | гайдамаками |
Місцевий | на/у гайдамаку | на/у гайдамаках |
Кличний | гайдамаку | гайдамаки |