галявина
ГАЛЯВИНА, и, ж. Те саме, що галява. - Чи ти знаєш, що я оце женюся!.. - Ще що вигадай!.. - обізвався дід Оникій, виступаючи з-за вишень на галявину (Н.-Лев., IV, 1956, 221); Сосни й молодий березняк розступилися, і перед Володею відкрилася невелика галявина (Донч., III, 1956, 364); Очерет кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина (Гончар, Маша.., 1959, 34); * Образно. На небесних галявинах ліниво блищали зорі. Небо тут, там заволоклося хмарами (Чендей, Вітер.., 1958, 161).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | галявина | галявини |
Родовий | галявини | галявин |
Давальний | галявині | галявинам |
Знахідний | галявину | галявини |
Орудний | галявиною | галявинами |
Місцевий | на/у галявині | на/у галявинах |
Кличний | галявино | галявини |