гарчати
ГАРЧАТИ, чу, чиш, недок. 1. Видавати низькі погрозливі звуки (про тварин). - Ти знав, кяжу, Рябко, що Пан не буде спати: До чого ж гавкав ти?.. на що ж було гарчати? (Г.-Арт., Байки.., 1958, 52); Ліниво гарчали пси на ланцюгах (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 577); // Звучати низько, погрозливо, ніби ричати. В комедіях він [голос] хрипів, гарчав, присвистував і часом робився тоненьким тенорком (Думки про театр, 1955, 129); * Образно Над ним (невідомим] зовсім низько грізно гарчав грім (Донч., II, 1956, 475).
2. перен., розм. Сердито бурчати, висловлюючи незадоволення Аж гарчить - так на меншого кричить (Укр. присл.., 1955, 14); - Що діється в камерах? - гарчить інспектор (Козл., Сонце.., 1957, 149).
3. перен. Утворювати визькі звуки із скреготом, гуркотом і т. ін. при ударах або терті (про металеві предмети). Коло дверей замок торготів, гарчав (Мирний, I, 1954, 272); // Утворювати такі звуки при дії (про інструменти, механізми і т. ін.). Свердло гарчало, шипіло, вганяючись у породу, і з гуркотом видувало струмені пороху (Досв., Вибр., 1959, 198); [Сухарик:] По дорозі невпинно рипіли вози, скреготіли танки, гарчали грузовики (Коч., II, 1956, 345).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гарчу | гарчимо |
2 особа | гарчиш | гарчите |
3 особа | гарчить | гарчать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гарчатиму | гарчатимемо |
2 особа | гарчатимеш | гарчатимете |
3 особа | гарчатиме | гарчатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гарчав | гарчали |
Жіночий рід | гарчала | |
Середній рід | гарчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гарчімо | |
2 особа | гарчи | гарчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гарчачи | |
Минулий час | гарчавши |