гасильник
ГАСИЛЬНИК, а, ч., заст. 1. Пристосування для гасіння вогню (свічок, світильників і т. ін.). Пам'ятаєш, як у Діккенса дух різдва часом сам себе гасильником накривав (Л. Укр., V, 1956, 112); * У порівн. Паламар вертівся і скакав по хаті то до Івана, то до Василя, розмахуючи лісковим костуром, мов гасильником (Фр., І, 1955, 163).
2. перен., розм. Те саме, що гаситель 2. Скрізь, де народжується смілива думка або сумнів щодо святого письма, - з'являється чернець і кат, гасильник думок і знання (Тулуб, Людолови, II, 1957, 593).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гасильник | гасильники |
Родовий | гасильника | гасильників |
Давальний | гасильникові, гасильнику | гасильникам |
Знахідний | гасильник, гасильника | гасильники, гасильників |
Орудний | гасильником | гасильниками |
Місцевий | на/у гасильнику | на/у гасильниках |
Кличний | гасильнику | гасильники |