гвоздити
ГВОЗДИТИ, гвожджу, гвоздиш, недок., розм., рідко. 1. перех. і без додатка. Бити настирливо, а силою. - Обороняти свої гармати в рукопашному бою, гвоздить прямою наводкою танки й піхоту - для важкої артилерії вже не новина (Кучер, Чорноморці, 1956, 123).
2. неперех., перен. Говорити впевнено, переконливо. Та він-то [квартирант] не дурний. Начитаний - по-книжному так і гвоздить! - правує Рубець (Мирний, III, 1954, 146); // Говорити, вникаючи в суть справи. - Голова, - протягом хвалили [Проценка] старі батьки, - послухай його - не наслухаєшся. І все то не по верхах скаче, а розумним словом глибоко гвоздить (Мирний, III, 1954, 190).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гвожджу | гвоздимо |
2 особа | гвоздиш | гвоздите |
3 особа | гвоздить | гвоздять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гвоздитиму | гвоздитимемо |
2 особа | гвоздитимеш | гвоздитимете |
3 особа | гвоздитиме | гвоздитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гвоздив | гвоздили |
Жіночий рід | гвоздила | |
Середній рід | гвоздило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гвоздімо | |
2 особа | гвозди | гвоздіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гвоздячи | |
Минулий час | гвоздивши |