ген
ГЕН 1, присл. Указує на віддалення місця, часу, напряму проходження дії; он там, далеко. - Дивився, як там Лев здиха. Аж ген у тій діброві! (Гл., Вибр., 1957, 41); Велично пливе ген по ниві комбайн (Головко, І, 1957,. 433); Аж ген за північ, коли пожежа стихла і зарево згасло, змогла тільки трохи заспокоїтися Христя і лягла спати (Мирний, III, 1954, 341).
ГЕН2, а, ч. , біол. За сучасним уявленням, одиниця спадкової речовини, за допомогою якої ознаки і властивості батьків передаються нащадкам.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ген | гени |
Родовий | гена | генів |
Давальний | генові, гену | генам |
Знахідний | ген, гена | гени |
Орудний | геном | генами |
Місцевий | на/у гені | на/у генах |
Кличний | гене | гени |