гендель
ГЕНДЕЛЬ, для, ч., зневажл. Торгівля, комерція з метою наживи. - Я міг уже покинути всякий гендель, узяти оренду на селі, позичати хлопам гроші на проценти і жити собі, як пан! (Фр., III, 1950, 19); Землі він спершу мав небагато, але гендлем та всякими хитрощами вибився-таки в дукачі (Мур., Бук. повість, 1959, 9); // Бариш. - Краще дати трошки [грошей] і мати згодом добрий гендель (Кач., II, 1958, 376).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гендель | гендлі |
Родовий | гендля | гендлів |
Давальний | гендлеві, гендлю | гендлям |
Знахідний | гендель | гендлі |
Орудний | гендлем | гендлями |
Місцевий | на/у гендлі | на/у гендлях |
Кличний | гендлю | гендлі |