герменевтика
ГЕРМЕНЕВТИКА, -и, ж. 1. Напрям наукової діяльності, пов'язаний з дослідженням, поясненням, тлумаченням філологічних, а також філософських, історичних і релігійних текстів. 2. Допоміжна дисципліна тих гуманітарних (і насамперед історичних наук), які займаються писемними пам'ятками (історії літератури, історії філософії, історії релігієзнавства, мовознавства та ін.); у XX ст. набуває ширшого значення як метод, теорія чи філософія будь-якої інтерпретації. // У мистецтвознавстві – галузь знань про походження та історію художніх пам'яток, зміну їхніх значень, трактування сюжетів і символів у мистецтві; теоретична основа для іконографії, іконології, атрибуції художніх творів. <> Музична герменевтика – вчення про тлумачення змісту музичного твору.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | герменевтика | герменевтики |
Родовий | герменевтики | герменевтик |
Давальний | герменевтиці | герменевтикам |
Знахідний | герменевтику | герменевтики |
Орудний | герменевтикою | герменевтиками |
Місцевий | на/у герменевтиці | на/у герменевтиках |
Кличний | герменевтико | герменевтики |