гидливий
ГИДЛИВИЙ, а, е. Який відчуває огиду до кого-, чого-небудь. Йому стало гидко й противно, бо він був гидливий зроду (Н.-Лев., IV, 1956, 334); // Який виражає огиду. Слизькі холодні руки фельдфебелеві ковзались по тілу. Пересмикувала гидлива дріж (Коз., Зол. грамота, 1939, 5); Гидливий рух Потоцького не уникнув його [Юстовського] пильних очей (Тулуб, Людолови, І, 1957, 101).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гидливий | гидлива | гидливе | гидливі |
Родовий | гидливого | гидливої | гидливого | гидливих |
Давальний | гидливому | гидливій | гидливому | гидливим |
Знахідний | гидливий, гидливого | гидливу | гидливе | гидливі, гидливих |
Орудний | гидливим | гидливою | гидливим | гидливими |
Місцевий | на/у гидливому, гидливім | на/у гидливій | на/у гидливому, гидливім | на/у гидливих |