гидотний
ГИДОТНИЙ, а, е. Противний до відрази; огидний. О, побори їх, людоїдів [фашистів], ти, наша техніко нова!.. Щоб нашу землю більш не гидив гидотний змій, що кров спива (Тич., II, 1957, 110); [Воронін:] Якийсь мерзотник написав на тебе гидотну заяву. Мені розповів Горський (Лев., Нові п'єси, 1956, 31).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гидотний | гидотна | гидотне | гидотні |
Родовий | гидотного | гидотної | гидотного | гидотних |
Давальний | гидотному | гидотній | гидотному | гидотним |
Знахідний | гидотний, гидотного | гидотну | гидотне | гидотні, гидотних |
Орудний | гидотним | гидотною | гидотним | гидотними |
Місцевий | на/у гидотному, гидотнім | на/у гидотній | на/у гидотному, гидотнім | на/у гидотних |