глитай
ГЛИТАЙ, я, ч. Багатий власник, перев. селянин, який визискує батраків і бідняків. [Олена:] Куди ж це мати пішли? Певно, до глитая!.. (Кроп., І, 1958, 447); - В економії хоч неділя є, хоч уночі не заставляють хребта гнути, а в глитаїв і ночами, як у пеклі... (Гончар, Таврія.., 1957, 65); * Образно. Батько підвівся і кінцем батога роздавив на шкірі [коня] Шалапута гедзя. - Ач, як уп'явся, глитай! (Донч., VI, 1957, 256).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | глитай | глитаї |
Родовий | глитая | глитаїв |
Давальний | глитаєві, глитаю | глитаям |
Знахідний | глитая | глитаїв |
Орудний | глитаєм | глитаями |
Місцевий | на/у глитаї | на/у глитаях |
Кличний | глитаю | глитаї |
глитати
ГЛИТАТИ, аю, аєш, недок., перех. Жадібно, квапливо ковтати. А він їв, усе глитав: то хапав шматки хліба і набивав ними рота, то хапався за гарячу яєчню, глитав мандрики... (Морд., 1, 1958, 219); Глитаючи її [воду] у борсанні безсилім, Примару смерті я побачив віч-на-віч (Рильський, Поеми, 1957, 263); * У порівн.Все одхиляє [Мишко] убік голову, ніби на той обід і дивитись не хоче. Тільки в горлі у його кавкало, мовби глитав великі камінці (Вас., II, 1959, 133).
Глитати сльози - те саме, що Ковтати сльози (див. ковтати). Здригнув увесь [Наум], скріпив серце, а сльози знай глита (Кв.-Осн., II, 1956, 86).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | глитаю | глитаємо |
2 особа | глитаєш | глитаєте |
3 особа | глитає | глитають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | глитатиму | глитатимемо |
2 особа | глитатимеш | глитатимете |
3 особа | глитатиме | глитатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | глитав | глитали |
Жіночий рід | глитала | |
Середній рід | глитало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | глитаймо | |
2 особа | глитай | глитайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | глитаючи | |
Минулий час | глитавши |