глосатори
ГЛОСАТОРИ, -ів, мн. 1. Тлумачні словники старовинних і малозрозумілих слів; глоси. 2. За Середньовіччя (XI – XIII ст.) – італійські юристи, що коментували і тлумачили римське право шляхом складання заміток (глос) на полях текстів римських кодексів і законів; вважали римське право абсолютною істиною і вбачали своє завдання в тому, щоб виявити точне значення античних норм, нічого не змінюючи в їх змісті; глосатори уникали філософської і загальнотеоретичної критики правових інститутів римського права; у своїх практичних рекомендаціях вказували на необхідність керуватися у процесі застосування права нормами чинного у державі закону; діяльність глосаторів мала велике значення для подальшої рецепції римського права в Європі.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | глосатори | |
Родовий | глосаторів | |
Давальний | глосаторам | |
Знахідний | глосаторів | |
Орудний | глосаторами | |
Місцевий | на/у глосаторах | |
Кличний | глосатори |
глосатор
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | глосатор | глосатори |
Родовий | глосатора | глосаторів |
Давальний | глосаторові, глосатору | глосаторам |
Знахідний | глосатор | глосатори |
Орудний | глосатором | глосаторами |
Місцевий | на/у глосаторі | на/у глосаторах |
Кличний | глосаторе | глосатори |