глухота
ГЛУХОТА, и, ж. Стан за знач. глухий 1, 4. У новонароджених в перші дні життя буває відносна глухота, зв'язана з особливостями будови у них вуха (Шк. гігієна, 1954, 64); Його педантична акуратність і автоматична точність при всіх вадах - глухоті, сліпоті й німоті.. - все це було незвичайне, незрозуміле і дратувало (Смолич, І, 1958,85); Довкола мене глухота і нудьга, а самій власні думки безнастанно пережовувати - це і томить і не доводить ні до чого (Коб., І, 1956,123).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | глухота | глухоти |
Родовий | глухоти | глухот |
Давальний | глухоті | глухотам |
Знахідний | глухоту | глухоти |
Орудний | глухотою | глухотами |
Місцевий | на/у глухоті | на/у глухотах |
Кличний | глухото | глухоти |