гнівливий
ГНІВЛИВИЙ, а, е. 1. Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися. - Не гнівайся, Микольцю... - Я не з гнівливих (Бабляк, Вишневий сад, 1960, 87).
2. діал. Гнівний. Явдоха стояла на порозі бліда, гнівлива; сухі старечі губи тремтіли від великого гніву (Коцюб., І, 1955, 55); Навіжена [Ніагара] рветься вдаль... Мов гнівлива королева дзеркала трощить хрусталь (У. Кравч., Вибр., 1958, 131).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гнівливий | гнівлива | гнівливе | гнівливі |
Родовий | гнівливого | гнівливої | гнівливого | гнівливих |
Давальний | гнівливому | гнівливій | гнівливому | гнівливим |
Знахідний | гнівливий, гнівливого | гнівливу | гнівливе | гнівливі, гнівливих |
Орудний | гнівливим | гнівливою | гнівливим | гнівливими |
Місцевий | на/у гнівливому, гнівливім | на/у гнівливій | на/у гнівливому, гнівливім | на/у гнівливих |