говоритися
ГОВОРИТИСЯ, вориться, недок. 1. Бути сказаним, виголошеним; виголошуватися. Тут [у Ворохті] було ціле українське товариство, ..говорились промови, я мусив одповідати (Коцюб., III, 1956, 365); Як передати такі хвилини, в які нічого не говориться? Рубан мовчав, Ма не говорила ні слова (Ю. Янов., І, 1958, 111); // перен. Розповідатися, повідомлятися про що-небудь. Він навіть замугикав якусь пісню. В ній говорилося про башкирський аул, про красуню дівчину, про гірського орла гострозорого (Донч., II, 1956, 36); В повідомленні Радянського Інформбюро від 7 серпня говорилося про вперті бої на Кексгольмському, Холмському, Смоленському і Білоцерківському напрямах (Кучер, Чорноморці, 1956, 86).
2. безос. Мати бажання розмовляти, настрій говорити. Остап з Соломією сіли під вербою, але їм не говорилось (Коцюб., 1, 1955, 337).
3. Пас. до говорити 2. Дід мовчить, неначе не до його говориться (Н. -Лев., 1, 1956, 54); [Бугров:] Біжи, тобі говориться! (Мик., II, 1957, 307).
@ Як (то) говориться - як прийнято, як говорять. Голос її не був дуже сильний, але, як то говориться, «для дому» дуже приємний (Л. Укр., III, 1952, 502); Треба було, як говориться, «сховати гонор до кишені» (Вільде, Пов. і опов., 1949, 8).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | говорюся | говоримося |
2 особа | говоришся | говоритеся |
3 особа | говориться | говоряться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | говоритимуся | говоритимемося |
2 особа | говоритимешся | говоритиметеся |
3 особа | говоритиметься | говоритимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | говорився | говорилися |
Жіночий рід | говорилася | |
Середній рід | говорилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | говорімося | |
2 особа | говорися | говоріться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | говорячись | |
Минулий час | говорившись |