говірливий
ГОВІРЛИВИЙ, а, е. Те саме, що говіркий. Напившись кави, стара Янова впадала звичайно в дуже добрий гумор і ставала дуже говірлива (Кобр., Вибр., 1954, 19); Ольга була сьогодні збуджена і говірлива, як рідко коли (Галан, Гори.., 1956, 142); *0бразно. Білогрива, говірлива, Грає Тиса з плотарями (Нагн., Вибр., 1957, 55).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | говірливий | говірлива | говірливе | говірливі |
Родовий | говірливого | говірливої | говірливого | говірливих |
Давальний | говірливому | говірливій | говірливому | говірливим |
Знахідний | говірливий, говірливого | говірливу | говірливе | говірливі, говірливих |
Орудний | говірливим | говірливою | говірливим | говірливими |
Місцевий | на/у говірливому, говірливім | на/у говірливій | на/у говірливому, говірливім | на/у говірливих |