говіти
ГОВІТИ, ію, ієш, недок., церк. Постити і відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя. - Спасенники й без того помагали мені в роботі, як говіли (Н.-Лев., III, 1956, 175); Цілий піст вона і говіла, все у куточку стояла, поклони била... (Барв., Опов.., 1902, 59); // Сповідатися і причащатися. - А як будеш говіть, то задерж в роті причастя (Н.-Лев., І, 1956, 67).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | говію | говіємо |
2 особа | говієш | говієте |
3 особа | говіє | говіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | говітиму | говітимемо |
2 особа | говітимеш | говітимете |
3 особа | говітиме | говітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | говів | говіли |
Жіночий рід | говіла | |
Середній рід | говіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | говіймо | |
2 особа | говій | говійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | говіючи | |
Минулий час | говівши |