годити
ГОДИТИ, годжу, годиш, недок. 1. неперех. Задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане; догоджати. Старому та слабому годи завше, як малому (Укр.. присл.., 1955, 147); Вимагає він повсюди, Щоб йому годили люди (С. Ол., Вибр., 1959, 195); * Образно. Дружно зійшли наші бурячки. Я вже їм годила, я вже їх плекала, як тих немовлят (Гончар, І, 1954, 493).
@ Годити, як (мов, немов, наче і т. ін.) [лихій] болячці див. болячка.
2. перех., діал. Наймати. Йому ніяково було при Хіврі годити Сиклету собі за наймичку (Н.-Лев., IV, 1956, 216).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | годжу | годимо |
2 особа | годиш | годите |
3 особа | годить | годять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | годитиму | годитимемо |
2 особа | годитимеш | годитимете |
3 особа | годитиме | годитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | годив | годили |
Жіночий рід | годила | |
Середній рід | годило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | годьмо | |
2 особа | годь | годьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | годячи | |
Минулий час | годивши |