годівниця
ГОДІВНИЦЯ, і, ж. 1. Спеціальний пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці і т. ін. Доярки поставили перед правлінням [колгоспу] вимогу механізувати роздавання кормів по годівницях (Колг. Укр., З, 1961, 271).
2. рідко. Жін. до годівник. У народі кажуть: «Земля - годівниця, але й вона їсти просить» (Рад. Укр., 31.1 1963, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | годівниця | годівниці |
Родовий | годівниці | годівниць |
Давальний | годівниці | годівницям |
Знахідний | годівницю | годівниці, годівниць |
Орудний | годівницею | годівницями |
Місцевий | на/у годівниці | на/у годівницях |
Кличний | годівнице | годівниці |