голений
ГОЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до голити 1. На його гладко голеному, червоному і блискучому, як стиглий помідор, виду.. малювалась зарозумілість (Коцюб., І, 1955, 286); Вона [людина] давно не стрижена, не голена і взагалі має вигляд дорожній (Мик., 1, 1957, 345); // у знач. прикм. Кобзар був старий і сивий, з голеним підборіддям і довгими вусами (Донч., VI, 1957, 238).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | голений | голена | голене | голені |
Родовий | голеного | голеної | голеного | голених |
Давальний | голеному | голеній | голеному | голеним |
Знахідний | голений, голеного | голену | голене | голені, голених |
Орудний | голеним | голеною | голеним | голеними |
Місцевий | на/у голеному, голенім | на/у голеній | на/у голеному, голенім | на/у голених |