голобельник
ГОЛОБЕЛЬНИК, а, ч., розм. Той, хто грубо критикує кого-, що-небудь. Важливу справу літературної критики редактори багатьох наших газет і журналів нерідко доручають людям.., науково і теоретично непідготовленим у галузі художньої творчості, а то й нерозумним панегіристам або голобельникам (Літ. газ., 17.III 1959, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | голобельник | голобельники |
Родовий | голобельника | голобельників |
Давальний | голобельникові, голобельнику | голобельникам |
Знахідний | голобельника | голобельників |
Орудний | голобельником | голобельниками |
Місцевий | на/у голобельнику, голобельникові | на/у голобельниках |
Кличний | голобельнику | голобельники |