голомозий
ГОЛОМОЗИЙ, а, е, розм. 1. Без волосся на голові; лисий або голений. Пан Демид Пампушка, голомозий, без жодного слідочка чуба козацького, моторний товстун (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 10); Всі вони [батарейці] були, як один, голомозі. Мали за звичай голити один одному голови в усяких умовах, влітку і взимку (Гончар, І, 1954, 241); * Образно. Вітри вмерзали в землю голомозу, Як в лід вмерзають крила мертвих птиць (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 92).
2. у знач. ім. голомозий, зого, ч., зневажл. За часів Січі - про турків і татар, які мали звичай голити голови. [Микита:] Та й добру ж дали ми одсіч голомозим!.. Пужнули татарву так, що тільки п'ятами закивали (Кроп., V, 1959, 557).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | голомозий | голомоза | голомозе | голомозі |
Родовий | голомозого | голомозої | голомозого | голомозих |
Давальний | голомозому | голомозій | голомозому | голомозим |
Знахідний | голомозий, голомозого | голомозу | голомозе | голомозі, голомозих |
Орудний | голомозим | голомозою | голомозим | голомозими |
Місцевий | на/у голомозому, голомозім | на/у голомозій | на/у голомозому, голомозім | на/у голомозих |