голубіти
ГОЛУБІТИ, іє, недок. 1. Виділятися своїм голубим кольором; виднітися (про що-небудь голубе). Крізь дерева голубіє дах якогось будинку (Вас., Вибр., 1950, 29); Дніпро голубів, звиваючись стрічкою в луках (Скл., Орл. крила, 1948, 6).
2. Ставати голубим. Небо почало швидко голубіти і незабаром місто набуло майже весняного святкового вигляду... (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 311); - У річок, як і в людей, час від часу змінюється настрій. Ясно - голубіють, похмарить - темніють... (Гончар, І, 1954, 212).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | голубію | голубіємо |
2 особа | голубієш | голубієте |
3 особа | голубіє | голубіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | голубітиму | голубітимемо |
2 особа | голубітимеш | голубітимете |
3 особа | голубітиме | голубітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | голубів | голубіли |
Жіночий рід | голубіла | |
Середній рід | голубіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | голубіймо | |
2 особа | голубій | голубійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | голубіючи | |
Минулий час | голубівши |