гонг
ГОНГ, а, ч.. Ударний музичний інструмент, що використовується в симфонічному оркестрі, а також прилад для подавання різних сигналів. За сценою глухо прогув гонг, і шовкова завіса тихо пішла вгору (Збан., Любов, 1957, 244); Від чугунного [чавунного] гонга, що висів на вмурованій в стіні залізній жердці, долинув дзвін (Чендей, Вітер.., 1958, 117); // Звуки, утворювані цим предметом. Раптом пролунав низький мелодійний звук, трохи схожий на церковний дзвін. - Гонг, почали! -.. крикнув Петро Маков (Собко, Звич. життя, 1957, 158).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гонг | гонги |
Родовий | гонга | гонгів |
Давальний | гонгові, гонгу | гонгам |
Знахідний | гонг | гонги |
Орудний | гонгом | гонгами |
Місцевий | на/у гонгу | на/у гонгах |
Кличний | гонгу | гонги |