гонобити
ГОНОБИТИ, блю, биш; мн. гоноблять; недок., перех. і без додатка; заст. Плекати, викохувати. Не любив [Башкир], щоб кріпаки дбали про волю або гонобили яку-небудь думку про неї (Мирний, IV, 1955, 220); // з інфін. Намагатися, бажати зробити що-небудь. - Думаєш, добра тобі мислять, отакі типи? Тільки й гоноблять.. кудись тебе завести одного, без товаришів, та впоїти (Гончар, І, 1954, 275); Буланий, граючись, гонобив ухопити шапку на Богдані, а він обома руками перехопив ті теплі, м'які губи, чим завдав тварині задоволення (Ле, Хмельницький, І, 1957, 242).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гоноблю | гонобимо |
2 особа | гонобиш | гонобите |
3 особа | гонобить | гоноблять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гонобитиму | гонобитимемо |
2 особа | гонобитимеш | гонобитимете |
3 особа | гонобитиме | гонобитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гонобив | гонобили |
Жіночий рід | гонобила | |
Середній рід | гонобило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гонобімо | |
2 особа | гоноби | гонобіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гоноблячи | |
Минулий час | гонобивши |