горбитися
ГОРБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. горбляться; недок. 1. Вигинати спину горбом; сутулитися. Тьотя Варя, горблячись мало не до землі, почимчикувала в передню (Гончар, II, 1954, 146); Намуляв здоровенного пухиря та стер шкіру.. Через те й горбиться він і дивиться злісно (Трубл., І, 1955, 62); // Ставати сутулим. Нехай сохну я, Тато горбиться, Ти на світ поглянь, Що там робиться (Рудан., Вибр., 1956, 66).
2. Випинатися горбом, горбами. Крига на річці здригнулась, почала горбитись (Збан., Лісова красуня, 1955, 165); Хатина ж, як німа, І горбиться старий поріг (Мал., І, 1956, 104).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горблюся | горбимося |
2 особа | горбишся | горбитеся |
3 особа | горбиться | горбляться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горбитимуся | горбитимемося |
2 особа | горбитимешся | горбитиметеся |
3 особа | горбитиметься | горбитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | горбився | горбилися |
Жіночий рід | горбилася | |
Середній рід | горбилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горбмося | |
2 особа | горбся | горбтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | горблячись | |
Минулий час | горбившись |