горенько
ГОРЕНЬКО, а, с. Зменш.-пестл. до горе. То так гіркі мої пісні, Як той бур'ян, де на безводді, В них - сум та горенько одні, Чи плач над долею, та й годі (Граб., І, 1959, 189); Он сидить на щоглі чайка, Скиглить-галасує, Б'ється крильми і страшнеє Горенько віщує (Л. Укр., IV, 1954, 96); У натовпі тиша така, аж чути було, як біля огради хрупнули заломлені руки чиїсь і тихе: «Ой, горенько!» (Головко, II, 1957, 159).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | горенько | горенька |
Родовий | горенька | гореньок |
Давальний | горенькові, гореньку | горенькам |
Знахідний | горенько | горенька |
Орудний | гореньком | гореньками |
Місцевий | на/у гореньку | на/у гореньках |
Кличний | горенько | горенька |