горошинка
ГОРОШИНКА, и, ж. Зменш. до горошина. Одного разу пішла жінка на річку прати, коли ж котиться горошинка по дорозі. Жінка взяла горошинку та й із'їла (Укр.. казки, 1951, 93); У піонервожатого світлі очі з золотими горошинками, і ті горошинки світять з ранку до вечора (Донч., II, 1956, 378); Скинула [Уляна] з плечей хустку, лишилася в білій, з синіми горошинками, кофті (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 19); * У порівн.Страшно було дивитись, як таке страховище [бугай], наставивши роги, неслось з усього свого страшного прожогу за невеличким хлопчиком, що, як горошинка, котився поперед його... (Мирний, II, 1954, 112).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | горошинка | горошинки |
Родовий | горошинки | горошинок |
Давальний | горошинці | горошинкам |
Знахідний | горошинку | горошинки |
Орудний | горошинкою | горошинками |
Місцевий | на/у горошинці | на/у горошинках |
Кличний | горошинко | горошинки |