горювати
ГОРЮВАТИ, юю, юєш, недок. Зазнавати почуття журби, суму; сумувати, печалитися. Одного вечора .. удова Кармелиха прилягла у своїй хатці й лежачи думала та горювала, що то за біда така з її Івасем (Вовчок, І, 1955, 348); А в Путивлі кряче віща птиця. І горює-квилить Ярославна На світанні рано, як зигзиця (Мал., 1,1956,180); // за ким, по кому. Сумувати, тужити через відсутність кого-небудь, втрату когось. Горювала дуже за хлопчиком і Гандзя (Крот., Сини.., 1948, 26); Навіки поснули герої-солдати, і, ніби за сином одним, Іванова мати і Янова мати горюють за тим і за тим (Уп., Вірші.., 1957, 95); // Жити в горі; бідувати. Я ж думала, моя мамцю, панувати, А тепера довелося горювати (Нар. лірика, 1956, 275); - І дивні ті люди: бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові (Коцюб., І, 1955, 110).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горюю | горюємо |
2 особа | горюєш | горюєте |
3 особа | горює | горюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горюватиму | горюватимемо |
2 особа | горюватимеш | горюватимете |
3 особа | горюватиме | горюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | горював | горювали |
Жіночий рід | горювала | |
Середній рід | горювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горюймо | |
2 особа | горюй | горюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | горюючи | |
Минулий час | горювавши |