гора
ГОРА, и, ж. 1. Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою (Шевч., II, 1953, 8); Хвилею зеленою здіймається Навесні Батиєва гора (Рильський, І, 1956, 85); // тільки мн. Гориста місцевість, країна. Не знаю, як в Англії, але куди-небудь за границю в гори я таки, може, зберусь (Л. Укр., V, 1956,138); - У нас в горах.. весело (Коцюб., І, 1955, 397); * Образно. Наше покоління зійшло на високу гору - гору соціалізму, і ми. бачимо далеко назад й далеко вперед (Смолич, VI, 1959, 132); * У порівн. Понад обрієм, коло кордону, Наче гори, окреслився бір (Вирган, В розп. літа, 1959, 15).
@ Гору брати (взяти): а) вибиратися, сходити, виїжджати і т. ін. на гору. Паровоз із важким хвостом вагонів з розгону бере гору (Еллан, II, 1958, 10); б) перемагати кого-, що-небудь; добиватися переваги; переборювати, долати. Прохірин проект однак взяв гору (Коцюб., І, 1955, 275); Політика дружби і миру між народами завойовує все більше визнання і підтримку, бере гору над імперіалістичною політикою агресії і війни (Резол. XXII з.., 1961, 5); Гори зрушити (перевернути і т. ін.) - зробити дуже багато. [Трохим:] Рівні і парні [воли], як соколи: чи в плузі, чи в возі - ідуть, як вода, тільки покеруй ними, то й гори перевернеш (Кроп., V, 1959,119); [Прокіп:] Колгосп така сила в наших руках, що можна гори зрушити (Корн., II, 1955, 94); Горою стояти (стати) - відстоювати, захищати всіма силами кого-, що-небудь. - За народ горою стоїть [Тарас Дніпровець]. І видно не простий собі чоловік (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 25); Золоті гори обіцяти - надто багато обіцяти. Твою [народу] хотіли душу полонити і князь, і гетьман, а ще й пан підеінчий, що обіцяли гори золоті (Тич., II, 1957, 127); Надіятися, як на кам'яну гору - цілком покладатися, розраховувати на кого-, що-небудь. [Антон:] Ніхто вам так не потрапить догодити, як я: надійтеся на мене, як на кам'яну гору (Кроп., І, 1958, 167); - Оце ті «тигри» і «фердинанди»! Оце на них офіцери.. надіються, як на кам'яну гору! (Автом., Так народж. зорі, 1960, 277); [Наче (неначе, мов і т. ін .)] гора з плечей (з пліч) впала (звалилася і т. ін .) - відпали турботи, не стало важких обов'язків, полегшився важкий душевний стан. - Ху, - полегшено зітхнув Кисіль і посміхнувся: - Прямо гора звалилася з моїх плечей. А я вже все передумав про тебе.. чи не загітував тебе якийсь елемент... (Стельмах, Правда.., 1961, 226); В хлопця наче гора звалилася з плечей, бо його мучила несправедливо одержана, на його думку, п'ятірка (Донч., VI, 1957, 601); [Герцог:] О, наче впала з пліч у нас гора! Ха-ха!.. Так, значить, наша верх взяла! (Крот., Вибр., 1959,575); Не за горами - про що-небудь близьке, таке, що скоро настане; швидко, недалеко. Не за горами наша перемога (Довж., III, 1960, 26).
2. чого. Велика кількість чого-небудь складеного в купу; багато чогось. В саду в бригаді - тут же між яблунями - гори яблук (Головко, І, 1957, 443); Наклавши на плече гору прання, пішла [Орися] розвішувати його на тину (Тют., Вир, 1964, 130).
3. у знач. присл. горою (горами). У вигляді гори. Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Шевч., І, 1951, 3); От Іван устає, Скарб із скринь достає, Насипає дукатів горою (Граб., І, 1959, 297).
4. діал. Горище. Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гора | гори |
Родовий | гори | гір |
Давальний | горі | горам |
Знахідний | гору | гори |
Орудний | горою | горами |
Місцевий | на/у горі | на/у горах |
Кличний | горо | гори |
горе
ГОРЕ, я, с. 1. Душевні переживання, печаль, смуток; протилежне радість. От у такім горі вернулася [Оксана] додому, ледве-ледве дійшла... (Кв.-Осн., II, 1956, 433); В безмовному горі вийняла [Галя] з-під свитини сховану на грудях червону тканину - на прапор (Мик., І, 1957, 323).
@ Топити горе - тамувати, приглушувати важкі почуття, думки. Пива він не любив і топив своє горе в абстрактних розмовах про беззахисність людського кохання (Перв., Материн.. хліб, 1960, 119); Убитий горем - пригнічений, охоплений великим смутком, печаллю. Глянув сюди, на рахівника, вагаючись. Далі ступив до нього, до столу. Аж шапкою піт витер з обличчя. І зразу ж убитий горем, - ну, що його робити? Хоч би, сказати, винуватий був! (Головко, І, 1957, 323).
2. Обставини, події, що викликають страждання; біда, лихо, нещастя; протилежне щастя. - Коли б часом не сталося тобі якого горя (Н.-Лев., III, 1956, 276); Юнак розкривсь як квітка і почав розповідати - про своє велике горе, про гірку несправедливість (Тич., II, 1957, 19); * Образно. За синім морем ходить горе, І я із ним виходжу в бій! (Мал., За.. морем, 1950, 40); * У порівн. І чорна, мов те горе, була її коса (Л. Укр., І, 1951, 410); // у знач. присудк. сл. Погано, біда кому-, чому-небудь; з кимось, чимось. А сестри! Сестри! Горе вам, Мої голубки молодії (Шевч., II, 1953, 230); Та горе тим, хто зброю потайну Ховаючи, як злодій, під полою, Дерзне ступити на мости священні! (Рильський, 1,1956, 336); - Чисте горе мені з баришнею.. Отак, як бачите, день у день, одно чисть, одно витріпуй! (Л. Укр., III, 1952, 603); - Горе нам з тими заробітками, - сказала зітхнувши Паляничиха і пішла е хату спати (Н.-Лев., II, 1956, 37); // у знач. виг. Уживається при вираженні душевних страждань, викликаних бідою, лихом і т. ін. [Міріам (падає навколішки): ] О, горе!Впала вже на мене кара, і вже її ніхто не здійме з мене! (Л. Укр., II, 1951, 112); Похита [мати] тихо головою: Ой горе, горе! І знов упаде на заломлені руки (Головко, II, 1957, 168).
@ Випити (ковтнути) горя - перенести багато труднощів, лиха, біди. Випив горя [Київ] доволі, не скорився хижаку: щоб звільнитись із неволі, став на боротьбу важку (Тич., Комунізму далі.., 1961, 48); Горе (біда і т. ін. ) гне кого див. гнути; 3 горем пополам - з великими труднощами; ледве. В минулому тижні з горем пополам засіяв Василь свою нивку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 21); І горя мало кому - про відсутність турботи з приводу чого-небудь, про байдужість, неувагу до чогось. [Мар'яна:] От і тепер - усяка б дівка побоялась прийти сюди ніччю одна, а мені і горя мало (Вас.. III, 1960, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | горе | |
Родовий | горя | |
Давальний | горю | |
Знахідний | горе | |
Орудний | горем | |
Місцевий | на/у горі | |
Кличний | горе |