гранувальник
ГРАНУВАЛЬНИК, а, ч. Фахівець з гранування. Дружинник повертає квиток спантеличеній Марії. - Приємно познайомитись: теж аматор драмгуртка.. Гранувальник кришталю, між іншим (Вол., Місячне срібло, 1961, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гранувальник | гранувальники |
Родовий | гранувальника | гранувальників |
Давальний | гранувальникові, гранувальнику | гранувальникам |
Знахідний | гранувальника | гранувальників |
Орудний | гранувальником | гранувальниками |
Місцевий | на/у гранувальнику, гранувальникові | на/у гранувальниках |
Кличний | гранувальнику | гранувальники |